back to ukma Прес-центр
 
 
Ярослав Грицак: "Україна між Сходом і Заходом: стара історія на новий лад" – про модернізацію, козаків та Колумба E-mail
Вівторок, 23 лютий 2010 16:10

 У жовтні в Центрі Польських та Європейських студій при Києво-Могилянській академії відбулася відкрита лекція добре знаного в Україні історика Ярослава Грицака.

 Тема зустрічі: "Україна між Сходом і Заходом: стара історія на новий лад".

Дозволю собі відхилитися від головної течії моєї думки трішки вбік та зробити певну передмову. Торкаючи тему історії, особливо питання щодо міждисциплінарних досліджень, результати яких поступово дозволяють усвідомити та уявити Україну вписаною до реальних геополітичних процесів не лише на Євразійському континенті, але й у світі загалом, змінити ментальну установку щодо того, що історія країни може бути явищем сепарованим, незалежним в жодному разі від історій близьких та далеких сусідів на мапі та від розвитку людських культури та цивілізації як таких, не можна хоча б у декількох фразах не згадати про вище згаданий науковий центр та його діяльність - це  й організація відкритих лекцій, що на них запрошують відомих українських та закордонних істориків та громадських діячів, дослідження історичних пластів Києва, а також проблем історичної пам'яті та історії сексуальності. Також постійно у Центрі відбуваються презентації найсвіжіших книжок з гуманітаристики та діє польський кіноклуб, де всі охочі можуть проглянути творіння польського кінематографу мовою оригіналу.

Отже, Центрові Польських та європейських студій вже втретє випала честь і нагода  запрошувати Ярослава Грицака до своїх стін. В попередні  два рази  приводом зібралися були презентації книжок пана Ярослава: у  2006 році у Центрі було презентовано книгу "Іван Франко та його спільнота",  а за два роки, вже  2008 року, історик презентував тут книжечку своїх есеїв "Життя, смерть та інші неприємності". Обіцяно також, що кожну нову книжку науковця буде і надалі презентовано перед загалом українських інтелектуалів тут, у Центрі польських та європейських студій.

Цього ж разу відбулася саме лекція, але досить неформальна та неформатна, як і сам доповідач. Можна сказати, що Ярослав Грицак лишився вірний жанрові презентації книжок, правда, цього разу традицію було трохи порушено: йшлося про дискусію навколо концепції, центрального ідейного ядра майбутньої книжки цього історика, якої він ще не написав, хоча б, за його власними словами, мав би написати.

І сама назва майбутнього тексту, що звучить як "Making modern Ukraine", його англомовність (!) та читацька аудиторія, що на них переважно буде розраховано цю роботу - "...середньостатистичний англомовний читач..." є певним викликом не лише світові поза межами України, але й  також українським інтелектуалам як таким. Одразу ж постає питання: скільки українських дослідників-гуманітаріїв спромоглися на такий крок та кого закордон знає хоча б у перекладах? Грушевського, перекладеного англійською досить мізерним накладом,  твори Ігоря Шевченка чи польськомовний переклад "Історії України до кінця XVIII століття" Наталі Яковенко? Хто б взявся зробити твори Сковороди загальнодоступними - перекласти їх англійською, і, коли не видати у паперовому варіанті, то хоча б викласти текст у мережі Інтернет? Мені щиро хотілося б помилятися щодо мізерності присутності українського наукового гуманітарного продукту на рівні світової гуманітарної царини, але хотілося б, аби Україну у світі репрезентували не лише спортсмени олімпійської збірної або брудні політичні скандали та кількість олігархів на душу населення, але творіння інтелектуалів з різних царин науки, які у нас є, просто світ з ними, на жаль, не ознайомлений.

Одразу ж декілька слів про жанр та тему цієї книжки: за словами самого автора це є наратив, що мусить в певній мірі не лише дещо пояснювати та подекуди розважати читачів, але й кидати їм хорошу тезу, що добре запам'ятовується та дискутується, аби добре пам'ятали, що книжка цього автора є саме про це, а не про щось інше. Це, на думку самого Ярослава Грицака, будуть роздуми та рефлексії не про історію, а радше про модерність - Україна буде способом показати, якою та може бути інакшою, ніж думають на Заході, типово українською модерністю.

Рік 1492 від Різдва Христова, він же 7000 від створення світу - дві дати, два світи та двоє зовсім різних настроїв. Десь чекають на Апокаліпсис, а десь закінчується Реконкіста, Колумб відкриває Новий світ (Америку), і це докорінно змінює плин історії - панування Сходу добігає свого кінця, на Заході ж постає нова, цілісна Європа, головною ознакою якої у наступні 500 років, аж до нашого часу, є поширення щонайширше, цілою земною кулею, модернізації та вестернізації з їхніми різноманітними "ізмами" . В той самий час посеред Сходу та Заходу, біля Дніпра, вперше фіксують появу козацтва - постає Україна модерна, що власним своїм існуванням, на переконання професора Грицака, завдячує їм обом - світові, що готується до свого кінця і другому з них, що тільки починається. "Головною дійовою особою української історії є Колумб. Без Колумба не було б України...Головна ідея моєї книжки - показати, як з Колумба, зустрічі двох світів, з'явилася, власне, українська ідея, ідентичність, де українці, козаки, займають центральне місце...", - так сам історик достатньо коротко узагальнив ту проблему, на якій в подальшому так чи інакше буде фокусуватися його увага.

На перший погляд наведене вище твердження шокує. Але це тільки якщо абстрагуватися від усього світу тоді, коли йдеться про історію України. Наведена теза насправді не є новою, вона трапляється принаймні у двох істориків - Сергія Плохія та Наталі Яковенко. Так само не дивує стрімкий стрибок думки одразу до теми та проблематики модерності. Постає достатньо серйозне питання: як поєднати між собою модерність та українськість? Попереду ж ми маємо Ореста Субтельного з його тезою про те, що українське - не модерне, а суто модерне - не українське. Що з цим робити?

Вирішення Ярослава Грицака є таким: на його переконання Україна сама по собі виникає як результат модернізації. Україна сама по собі є модерною, і, як би ми до того не були призвичаєні, доволі важко вести мову про тяглість України від Руси або періоду Трипілля.

Так само це є добра нагода та добрий приклад для того, аби поставити модерність на вічний суд, як про то колись казав Лєшек Колаковський. Ставлячи питання про Україну, на думку професора Грицака, ми автоматично запитуємо про те, що ж таке модерність з позиції сучасності.

Специфічність та заплутаність ситуації виринає ще й тоді, коли виявляється, що сама модерність є суто західним продуктом, імпортованим на українські землі. Воістину, Європа прийшла до нас у польських кунтушах та німецьких камзолах, з гутенбергівським друкарським верстатом, латинською мовою та інститутом шкільництва, і, що важливо, з доступною друкованою книжкою. Тут Ярослав Грицак зачіпає низку важливих проблем, однією з яких є проблема націотворення - нацією є плем'я, що читає книжку, і варто забрати у неї літературу (!), як вона знову повертається до свого напівдикого стану. Думаю, теза про те, що історія нікого не вчить, не є доречною у цьому випадкові. Одразу на язиці так і вертиться запитання: а що ми знаємо про власну літературу, що і скільки зараз читаємо, і чи дозволяє це нам претендувати на статус рівних серед розумних?

Я не даремно згадала тут книжку, іноземну мову та освіту. До цього переліку треба було б додати ще новітні цінності, екологічні, наприклад, та розуміння важливості миру. Саме так і зробив Ярослав Грицак. Тема модерності завжди підводить нас до того, що ж є зараз. Є, як завжди, Україна поміж різних культур та типів суспільств, є наш буремний час, який добрий тим, що дає шанс щось змінити. І є молоде покоління, що знаходиться в таких самих умовах, що молодь у Європі на початку 60-тих років ХХ століття. З тієї когорти походить покоління Йошки Фішера та Ангели Меркель, тому сьогодні і зараз Європа реформується відповідно до їхніх принципів та цінностей. Лишається сподіватися, що сучасна молодь віком між 19-26 роками хоч у чомусь повторить шлях своїх європейських попередників та принесе на нашу землю зовсім інші, докорінно відмінні від сучасних споживацьких, цінності та настрої.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Фотогалерея

Презентаційні матеріали

Відео-галерея

 

 

 

 

Сайт розроблений і підтримується Інноваційним центром інформаційних технологій НаУКМА
copyright@ukma 2009 - 2018