back to ukma Прес-центр
 
 
Небезпеки нової концепції літературної освіти: позиція НаУКМА PDF Друк E-mail

Підсумковий документ учасників круглого столу «Небезпеки нової концепції літературної освіти».

Затверджена наказом міністра освіти, науки, молоді і спорту 26 січня 2011 року «Концепція літературної освіти» має істотні розбіжності з текстом, затвердженим рішенням Колегії МОН України 20 серпня 2010 року. Не всі розробники документа були належним чином посвячені в характер внесених до нього змін, що ставить під сумнів легітимність самого документа. Тим часом внесені в останній момент зміни свідчать про тенденцію нової ідеологізації літературної освіти в Україні.

По-перше, Концепція орієнтує  загальноосвітню школу на «збереження … духовних ідеалів слов’янства», які слід, очевидно, розуміти як ідеали «православно-славянской цивилизации» (Д.Табачник). Як відомо, це одне з гасел, що відбиває реакційну ідеологію «русского мира», що ще 1960 року неспростовно довів А.Валіцький у своїй класичній праці «В полоні консервативної утопії» (український переклад – 1998 р.). До того ж, орієнтувати школу на цінності якоїсь однієї конфесії – справа небезпечна, тим паче, коли йдеться про багатоконфесійну країну, громадянами якої є не тільки слов’яни.

По-друге, у Концепції є неприпустиме ані з наукового, ані з етичного погляду протиставлення української («низької», етнографічної) – і російської («високої», такої, що претендує на «особливу роль» як «художньо-словесне надбання») літератур.

Спосіб представлення української літератури повертає до життя старі концепції «літератури для домашнього вжитку»: вона – «доносить до читача інформацію про своєрідність українських традицій та культури», себто – виконує суто етнографічну функцію. Російській же літературі відведено, по суті, роль єдиного мистецького чинника  духовно-інтелектуального становлення громадян України («старшого брата»).

По-третє, у Концепції постійно йдеться про «тріаду»: українська, російська та світова літератури, що суперечить об’єктивному науковому розумінню предмета. Адже російська література, таким чином, виокремлюється як самостійний предмет у дихотомії «національне – інтернаціональне». Роз’яснення міністра Д.Табачника, що Концепція не передбачає запровадження такого предмету, як «Російська література», мають казуїстичний характер, оскільки навчальний предмет «Російська література» може з’явитися під «псевдонімом» «Світова література» (про це, зокрема, ясно свідчить заява міністра про те, що ¾ програми світової літератури мають складати твори російських письменників).

По-четверте, вважаємо неприйнятним перейменування курсу «Зарубіжна література» на «Cвітова література» попри те, що в науці про літературу вживання цих термінів зумовлене «точкою спостереження». Так, своїми кращими надбаннями українська література безумовно входить до складу «світової», проте в нашій національній систематиці не входить до «зарубіжної», до якої належать усі твори, які не належать до українського письменства. Ціннісний момент у розрізненні «світової» і «зарубіжної» літератури є другорядним і дискусійним. Зрозуміло, що запроваджене у «Концепції» розрізнення зроблене заради російської літератури, до того ж – усупереч природі речей і логіці, адже тим самим українська література виводиться за межі поняття «світова література». Ми переконані, що навчальний предмет, який нині називається «Світова література»,  має, як і раніше, називатися «Зарубіжна література».

По-п’яте, Концепція визнає можливість введення в 10-11 класах інтегрованого предмету «Література». З огляду на нинішню політику Міністерства освіти, науки, молоді і спорту, така новація спрямована виключно проти української літератури і має на меті одне: мінімізувати її обсяг у рамках такого предмету, як «Література».

Попри те, що методичні аспекти Концепції літературної освіти заслуговують на увагу,  вимагаємо – у зв’язку з викладеними вище аргументами  – відмінити наказ від 26 січня 2011 р., яким затверджено Концепцію, а також переглянути її змістову суть, звільнити літературну освіту від нав’язуваної  їй ідеології «русского мира». Для цього необхідна конструктивна співпраця з провідними освітянами та фахівцями-літературознавцями, з науковими й навчальними інституціями України.

Учасники круглого столу:
Віра Агеєва, професор,  доктор філологічних наук, Національний  університет «Києво-Могилянська академія»;

Тамара Кривутенко, заслужений учитель України, викладач української мови і літератури гімназії №32 Печерського району м.Києва;

Ігор Лімборський, професор, доктор філологічних наук, Національний університет «Києво-Могилянська академія»;

Раїса Мовчан, доктор філологічних наук, головний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАНУ;

Володимир Моренець, професор, доктор філологічних наук,, Національний  університет «Києво-Могилянська академія»;

Михайло Наєнко, професор, доктор філологічних наук, Київський Національний університет  імені Тараса Шевченка;

Володимир Панченко, професор, доктор філологічних наук, Національний університет «Києво-Могилянська академія»;

Сергій Пригодій, професор,  доктор філологічних наук, Київський Національний університет  імені Тараса Шевченка.

10 лютого 2011 року

 

 

Фотогалерея

Презентаційні матеріали

Відео-галерея

 

 

 

Архів офіційних заяв
 

Сайт розроблений і підтримується Інноваційним центром інформаційних технологій НаУКМА
copyright@ukma 2009 - 2018